Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2015 р. м. Київ К/800/16434/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

секретар судового засідання: Корінець Ю.О.

за участю:

представника позивача Ровенської І.В., Левченка А.В.,

представника відповідача Капляр К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Авіаційна компанія «Дніпроавіа» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Авіаційна компанія «Дніпроавіа» до Державної авіаційної служби України про визнання протиправними дій та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпроавіа» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної авіаційної служби України (надалі - відповідач, Служба) та Держави України в особі Державної казначейської служби України, в якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача з визначення заборони від 28 листопада 2014 на виконання рейсів Товариством за маршрутом Москва-Дніпропетровськ з 1 грудня 2014 року;

- скасувати рішення про заборону відповідача від 28 листопада 2014 року на виконання рейсів Товариством за маршрутом Москва-Дніпропетровськ з 1 грудня 2014 року;

- стягнути з держави України в особі Державної казначейської служби України на користь Товариства реальні збитки в розмірі 3514165 грн.;

- стягнути з держави України в особі Державної казначейської служби України на користь Товариства упущену вигоду в розмірі 8998841 грн.;

- стягнути з держави України в особі Державної казначейської служби України на користь Товариства моральну шкоду в розмірі 1000000000 грн..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має дозвіл на виконання рейсів за маршрутом Дніпропетровськ-Москва-Дніпропетровськ, рейс є регулярним та виконувався згідно розкладу два рази в день сім днів на тиждень. Однак, рішенням відповідача від 28 лютого 2014 року заборонено з 1 грудня 2014 року виконання даних рейсів до особистої вказівки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, до суду із касаційною скаргою звернувся позивач, в якій просив рішення попередніх судових інстанцій скасувати, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вказав, що суди першої та апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувані рішення, порушили норми матеріального права, а саме: пункти 94, 95, 101 «Положення про використання повітряного простору України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 401.

Відповідач надав до суду заперечення, в яких зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи та ухвалили свої рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 липня 2015 року заяву Товариства задоволено. Відмову від позову в частині стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди - прийнято. Провадження у справі в цій частині закрито.

Отже, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги - щодо вимог про визнання дій відповідача протиправними та скасування рішення.

Судами встановлено, що Товариство має ліцензію Служби на надання послуг з перевезення пасажирів, вантажу повітряним транспортом.

20 вересня 2014 року відповідачем прийнято рішення («Право на експлуатацію повітряної лінії»), яким позивачу надано дозвіл на виконання рейсів за маршрутом Дніпропетровськ-Москва-Дніпропетровськ, рейс є регулярним та виконувався згідно розкладу два рази в день сім днів на тиждень.

28 листопада 2014 року Товариством по каналу 1B AFTN (офіційний міжнародний канал) отримано телеграму про скасування з 1 грудня 2014 рейсів за маршрутом Дніпропетровськ-Москва-Дніпропетровськ з приміткою - до особистої вказівки.

Не погоджуючись із даним рішенням Служби, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, прийшов до висновку про правомірність дій відповідача, оскільки саме він наділений повноваженнями щодо встановлення заборони використання повітряного простору на постійній основі, окрім того, в даному випадку заборона польотів мотивована забезпеченням безпеки польотів цивільних повітряних суден.

Колегія суддів із висновком судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на наступне.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Повітряного кодексу України (надалі - ПК України) передбачено, що авіаційна безпека - захист цивільної авіації від актів незаконного втручання, який забезпечується комплексом заходів із залученням людських і матеріальних ресурсів.

Відповідно до частини першої статті 10 ПК України безпека авіації складається з безпеки польотів, авіаційної безпеки, екологічної безпеки, економічної та інформаційної безпеки.

Пунктом 6 частини другої статті 10 ПК встановлено, що з метою забезпечення безпеки цивільної авіації уповноважений орган з питань цивільної авіації здійснює комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню авіаційних подій, шляхом, зокрема, заборони, скасування, тимчасового припинення або зміни виконання будь-яких видів польотів і авіаційної діяльності у разі виявлення загрози безпеці авіації або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України.

Отже, із наведеного вбачається, що заборона польотів можлива лише у разі виявлення загрози безпеці авіації або їх невідповідності встановленим стандартам і авіаційним правилам України.

Відповідно до підпункту n) пункту 5.1.1.1 розділу 5.1 глави 5 Додатку 15 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 р. «Служби аэронавигационной информации» та Doc. 8126 ICAO «Руководство по службам аэронавигационной информации», які є обов'язковими як для України, так і для Російської Федерації, згідно зі статтями 37 та 38 вищезазначеної Конвенції та згідно з абзацом 15 підпункту 3.2.1.2 Правил обслуговування аеронавігаційною інформацією, затверджених наказом Міністерства транспорту України 01.07.2004 № 564, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 липня 2004 р. за № 913/9512 (далі - Правила № 564), заборонені зони встановлюються шляхом видачі та опублікування повідомлень NOTAM.

Згідно з Правил N 564 NOTAM - (повідомлення для пілотів - notice to airman) повідомлення, що розсилається засобами електрозв'язку і містить інформацію про введення у дію, стан або зміну будь-якого аеронавігаційного устатковання, обслуговування і правил, або інформацію про небезпеку, своєчасне попередження про які має важливе значення для персоналу, пов'язаного з виконанням польотів;

Вимоги до змісту, правил видачі та випуску NOTAM уніфіковані для всіх країн, що приєднались до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 р. та містяться у Додатку 15 та Doc.8126.

Відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 глави 2 Правил №564, аеронавігаційна інформація затверджується Державіаслужбою України та публікується САІ.

З матеріалів справи вбачається, що в грудні 2014 року, з метою забезпечення безпеки польотів цивільних повітряних суден, встановлена заборонена зона від земної поверхні і до космосу - NOTAM Ц2557/12, про що було також повідомлено позивача.

Однак, будь-яких доказів, на підтвердження виявлення загрози авіації, внаслідок здійснення рейсу саме Товариством за маршрутом Дніпропетровськ-Москва-Дніпропетровськ з 1 грудня 2014 року, відповідачем не надано.

У свою чергу, порядок організації та використання повітряного простору України (далі - повітряний простір) юридичними і фізичними особами - користувачами повітряного простору, а також органами, що здійснюють контроль за дотриманням порядку використання повітряного простору, управління використанням повітряного простору та обслуговування повітряного руху визначає Положення про використання повітряного простору, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. N 401 (надалі - Положення).

Пунктом 93 Положення передбачено, що в окремих частинах повітряного простору встановлюються заборона або обмеження на його використання, які публікуються в документах з аеронавігаційної інформації та/або включаються до плану використання повітряного простору. Форма та зміст плану використання повітряного простору визначаються інструкцією з управління використанням повітряного простору.

Відповідно до пункту 94 Положення заборона та обмеження використання повітряного простору встановлюються за місцем, часом та висотою з таким розрахунком, щоб звести до мінімуму їх вплив на діяльність інших користувачів повітряного простору.

Встановлення заборони та обмежень передбачає визначення частини повітряного простору, використання якої забороняється або обмежується відповідно до умов, визначених Украероцентром або РДЦ.

Під час виконання польоту повітряне судно на запит та з дозволу відповідного органу ОПР (органу управління повітряним рухом) може перетинати межі зони обмеження польотів, небезпечної зони та зони, що належить до тимчасово зарезервованого повітряного простору, під час їх використання. В інших випадках повітряне судно повинно виконувати політ поза межами зазначених зон згідно з установленим порядком.

Згідно з пунктом 100 Положення заборона використання повітряного простору встановлюється на постійній або тимчасовій основі.

Пунктом 101 Положення передбачено, що заборона використання повітряного простору на постійній основі встановлюється Державіаслужбою за поданням відповідних державних органів, підприємств, установ та організацій і оприлюднюється в документах з аеронавігаційної інформації.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З матеріалів справи не вбачається, що заборона відповідача від 28 листопада 2014 року на виконання рейсів Товариством за маршрутом Москва-Дніпропетровськ з 1 грудня 2014 року була встановлена за відповідними поданнями.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що вказана заборона встановлена всупереч вимогам Положення, а саме - за відсутності подання відповідних державних органів, підприємств, установ та організацій, а тому оскаржуване рішення про заборону відповідача від 28 листопада 2014 року на виконання рейсів Товариством за маршрутом Москва-Дніпропетровськ з 1 грудня 2014 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усім формам дискримінації, як це регламентовано пунктами 1, 3, 7 частини третьої статті 2 КАС України.

Оскільки обставини справи судами встановлені повно і правильно, але допущено порушення норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасувати прийняті судами рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини другої та третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 229 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Авіаційна компанія «Дніпроавіа» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Авіаційна компанія «Дніпроавіа» задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної авіаційної служби України щодо визначення заборони від 28 листопада 2014 на виконання рейсів за маршрутом Москва-Дніпропетровськ з 1 грудня 2014 року. Скасувати рішення від 28 лютого 2014 року про заборону на виконання рейсів за маршрутом Москва-Дніпропетровськ з 1 грудня 2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.